недоучувати
НЕДОУ́ЧУВАТИ, чую, чуєш, недок., НЕДОУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., що, чого, кого і без дод.
1. Не довести навчання кого-небудь до кінця, до певного строку.
“Недоучувать чи переучувать – то пусте, а от добре знать та до діла його гаразд узять – ото штука!” – викладав нам свої рації сільський умілець і невтомний вигадник (з газ.).
2. Не довести вивчення чого-небудь до кінця, до якоїсь межі.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- недоучувати — недоу́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- недоучувати — див. недоучити. Великий тлумачний словник сучасної мови