незаборонений

НЕЗАБОРО́НЕНИЙ, а, е.

Який дозволено робити, здійснювати, використовувати, вживати і т. ін.; дозволений.

У передвиборній боротьбі для наших політиків незабороненим прийомом і засобом є практично будь-який, що може дати бодай найменший політичний зиск (із журн.);

// у знач. ім. незаборо́нене, ного, с. Те, що не підлягає забороні.

У нормальній демократичній державі все незаборонене – дозволене (з газ.);

Якщо людина говорить: “маю право”, то це означає, що їй дозволено чинити певним чином. Право тут – простір незабороненого (з газ.);

// Який можна допустити, дозволити.