немалий

НЕМАЛИ́Й, а́, е́.

1. Досить великий розміром, кількістю і т. ін.

Тут ще наїзниця скакала І військо немале вела (І. Котляревський);

[Бичок:] Суддя свій чоловік, я ж йому немалу суму дав у позику!... (М. Кропивницький);

Шепче вітер на валу, Гонить хвилю немалу (А. Малишко).

2. Який набагато перевищує звичайний рівень, звичайну міру чого-небудь; неабиякий.

По городах теж була немала клопотнеча: мазались, білились, чепурились та прибиралися, збираючись уже на зиму (Панас Мирний);

Його розповідь, прикрашену в немалій мірі власними вигадками, Панас і Юрко слухали, як казку (С. Добровольський);

// Досить значний силою, глибиною вияву (про почуття, переживання).

Мені буде жаль немалий, що не чутиму довго ніякої музики і сама не гратиму (Леся Українка).

3. розм. Який перестав бути дитиною; дорослий.

– Ти вже немалий... Другі твоїх літ дітей мають... (Панас Мирний);

– Що ти мені мораль читаєш? – спалахнувши, вигукує Маковей .. – Шануйся, дивись, бережись! .. Сам уже немалий, розумію дещо! (О. Гончар).