немаючий
НЕМАЮ́ЧИЙ, а, е.
Який не має достатніх засобів існування; бідний, незаможний, незабезпечений.
Батюшка в церкві каже: “Всякому маючому дається, а від немаючого й що має – відбереться...” (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- немаючий — немаю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- немаючий — див. бідний Словник синонімів Вусика
- немаючий — Немаєтний, незаможний, небагатий, див. бідняк Словник чужослів Павло Штепа
- немаючий — НЕМАЮ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що незамо́жний. Батюшка в церкві каже: "Всякому маючому дається, а від немаючого й що має — відбереться…" (Коцюб., І,1955,119). Словник української мови в 11 томах