немитий

НЕМИ́ТИЙ, а, е.

Якого ніхто не мив; брудний.

В пекарні було неохайно .. На ослонах, на столі та припічку скрізь понаставлено немитого начиння – горщиків, мисок, ложок (М. Коцюбинський);

Враз на крайнебі з'явилася хмарка: така невеличка, мізерна, немовби клубок або жмут немитої білої вовни (Дніпрова Чайка);

Нещадно ганяла [Шура] неохайних за немиті руки, за нестрижені чуби, за брудні казанки (О. Гончар);

// Який не вмивався або не мився.

– Ми всі ходимо вже по тижневі немиті, а наші діти в'януть та гинуть зо спраги (І. Франко).