немудрий

НЕМУ́ДРИЙ, а, е.

1. Із середніми розумовими здібностями та невеликим життєвим досвідом; нерозумний.

Ми [ученики] привикли до немудрих учителів (І. Франко);

Верига боязко зирнув на Кривоноса; за козацьку честь він міг і шаблею повчити немудрих гречкосіїв (П. Панч);

// у знач. ім. нему́дрі, рих, мн. Люди із середніми розумовими здібностями.

Дознаються небожата, Чия на вас шкура, Та й засядуть, і премудрих Немудрі одурять! (Т. Шевченко).

2. Позбавлений складності.

Дудник квапився хутчій скінчити свій перерваний розмовою немудрий туалет (Я. Качура);

Спасибі, милі пташенята, .. За те, що ваш немудрий, чесний спів Дає нам стільки втіхи й насолоди! (Л. Дмитерко);

// Простий своєю будовою, своїм обладнанням, складом і т. ін.

Чи пташину яку спіймає котрий [хлопець], чи змайструє яку немудру іграшку, та ще як нема в своїй сім'ї малечі, – ото й несе в школу Павлуші (А. Головко);

Дідусь робив людям вулики і лагодив немудру сільську машинерію (М. Стельмах);

// Який легко можна зрозуміти, сприйняти, засвоїти; нескладний.

Ярина була добріша за Одарку і показала Василині немудру справу коло самовара (І. Нечуй-Левицький);

Так іноді поеми всі віддав би За кілька слів нерівних, гарячкових, Повитих гнівом, радістю, любов'ю, Немудрих слів, сильніших за премудрі! (М. Рильський);

// Позбавлений будь-якої розкоші, багатства; досить скромний.

Вуйко встиг давно вже пообідати свій немудрий обід, відпочив трохи й косу підклепав... (Г. Косинка);

Невеличкий похідний чемоданчик Борового було вже зібрано. Лежало там усе немудре майно студента (Я. Гримайло);

// Простий формою та змістом.

Не раз було зверталися до мене солдатки, щоб прочитати немудрого листа з фронту (Є. Кравченко);

// Який не потребує великих зусиль, уміння, хисту і т. ін.

Наступного дня взялася Савета за немудрі свої обов'язки: випрала перепріле від бруду й поту шмаття трьох чоловіків, навела сякий-такий лад (В. Бабляк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

немудрий

Значення в інших словниках