1. Словник української мови у 20 томах

непоборний

НЕПОБО́РНИЙ, а, е.

Якого не можна побороти; нездоланний, непереможний.

– Дав мені Господь силу непоборну, щоб кайдани рвати, топтати неволю (С. Васильченко);

// Якого не можна подолати, перебороти, якому не можна протистояти; дуже сильний, великий.

Внутрішня непоборна напруга щосекунди зростала й зростала. Все тіло було як струна (О. Донченко);

Шарудіння лісу викликало непоборне бажання жити (М. Руденко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непоборний — непобо́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непоборний — НЕПОБОРИМИЙ, див. НЕЗДОЛАННИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. непоборний — див. непохитний; сильний; твердий Словник синонімів Вусика
  4. непоборний — -а, -е. Якого не можна побороти; нездоланний, непереможний. || Якого не можна подолати, перебороти, якому не можна протистояти; дуже сильний, великий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. непоборний — НЕПЕРЕМО́ЖНИЙ (про народ, країну, армію тощо, про силу, єдність, вірність і т. ін. — якого не можна перемогти, здолати, знищити), НЕЗДОЛА́ННИЙ, НЕЗЛА́МНИЙ (НЕЗЛО́МНИЙ), НЕПОБО́РНИЙ, НЕЗБОРИ́МИЙ, НЕПОДОЛА́ННИЙ, НЕСКОРИ́МИЙ, НЕЗБО́РНИЙ уроч. Словник синонімів української мови
  6. непоборний — Непобо́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. непоборний — НЕПОБО́РНИЙ, а, е. Якого не можна побороти; нездоланний, непереможний. — Дав мені господь силу непоборну, щоб кайдани рвати, топтати неволю (Вас. Словник української мови в 11 томах