неподалік
НЕПОДАЛІ́К.
1. присл. На невеликій відстані; поблизу.
Він примружено глянув на дівчат, що саме проходили неподалік (П. Кочура);
Велика бомба розірвалась неподалік (О. Довженко).
2. у знач. прийм. з род. в., у сполуч. з прийм. від і без нього. Уживається при позначенні тих предметів, осіб на невеликій відстані від яких щось міститься, відбувається і т. ін.
Соломія сиділа неподалік від Оксани (І. Цюпа);
Хутір, на якому зупинився Арнульф, лежав неподалік станції (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неподалік — неподалі́к прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- неподалік — див. близько Словник синонімів Вусика
- неподалік — 1》 присл. На невеликій відстані; поблизу. 2》 у знач. прийм., род. в., у сполуч. з прийм. від і без нього. Уживається для позначення тих предметів, на невеликій відстані від яких щось міститься, відбувається і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неподалік — БІ́ЛЯ прийм., з род. в. (указує на місце перебування або розташування кого-, чого-небудь поблизу когось або чогось), ПОБІ́ЛЯ, КРАЙ, ОКРА́Й розм.; ПРИ з місц. в., ПО́ПРИ із знах., рідше місц. в., діал. Словник синонімів української мови
- неподалік — НЕПОДАЛІ́К. 1. присл. На невеликій відстані; поблизу. Він примружено глянув на дівчат, що саме проходили неподалік (Кочура, Зол. грамота, 1960, 244); Велика бомба розірвалась неподалік (Довж., І, 1958, 291). 2. у знач. прийм., з род. в., у сполуч. Словник української мови в 11 томах