1. Словник української мови у 20 томах

непоетичний

НЕПОЕТИ́ЧНИЙ, а, е.

Який не характеризується піднесеністю, незвичайністю; буденний, прозаїчний.

Зовсім несправедливо дали цьому містечку таке непоетичне прізвище – Свиняча Гребля (С. Васильченко);

Кость уже стояв на порозі навстіж розчинених дверей і, о боже! який непоетичний, який нещасний вигляд мав він у цю хвилину! (Л. Яновська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непоетичний — непоети́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непоетичний — -а, -е. Не пройнятий поезією, позбавлений поезії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. непоетичний — БУДЕ́ННИЙ (позбавлений виразності, оригінальності, нічим не привабливий, нецікавий); ПРОЗАЇ́ЧНИЙ, НЕПОЕТИ́ЧНИЙ (позбавлений поетичності, оригінальності; про світогляд, інтереси і т. ін. — вузькопрактичний); ПРИЗЕ́МЛЕНИЙ підсил., БЕЗКРИ́ЛИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  4. непоетичний — НЕПОЕТИ́ЧНИЙ, а, е. Не пройнятий поезією, позбавлений поезії. Зовсім несправедливо дали цьому містечку таке непоетичне прізвище — Свиняча Гребля (Вас., І, 1959, 375); Кость уже стояв на порозі навстіж розчинених дверей і, о боже!... Словник української мови в 11 томах