1. Словник української мови у 20 томах

непокірливий

НЕПОКІ́РЛИВИЙ, а, е.

Схильний до непослуху, непокори.

– Я, мамо, примітила, що Герман трохи непокірливий і навіть палкий, сердитий (І. Нечуй-Левицький);

// Який виражає непослух, непокору; непокірний.

Вона отруїла його життя, розлучивши з милою, вона отруїла його цілий вік непокірливою вдачею (М. Коцюбинський);

* Образно. Сагайдак вряди-годи підіймав голову з опуклим високим чолом, відкидаючи назад довге русяве волосся непокірливої зачіски (С. Добровольський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непокірливий — непокі́рливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непокірливий — НЕПОКІРНИЙ, НОРОВИСТИЙ, натуристий, з норовом; неслухняний. Словник синонімів Караванського
  3. непокірливий — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  4. непокірливий — -а, -е. Те саме, що непокірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. непокірливий — НЕПОКІ́РНИЙ (який не хоче підкорятися кому-небудь, слухатися когось); НЕПОКІ́РЛИВИЙ (схильний до непокори); НОРОВИ́СТИЙ розм., НОРОВЛИ́ВИЙ розм. (непокірний і впертий); ПЕРЕКІ́РЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. непокірливий — Непокі́рливий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. непокірливий — НЕПОКІ́РЛИВИЙ, а, е. Те саме, що непокі́рний. — Я, мамо, примітила, що Герман трохи непокірливий і навіть палкий, сердитий (Н.-Лев., III, 1956, 235); Вона отруїла його життя, розлучивши з милою, вона отруїла його цілий вік непокірливою вдачею (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. непокірливий — Непокірливий, -а, -е Непокорный. Доводилось не один раз не послухати вас і прогнівати непокірливим словом. О. 1862. IV. 10. Словник української мови Грінченка