1. Словник української мови у 20 томах

непоміркований

НЕПОМІРКО́ВАНИЙ, а, е.

1. Який не знає міри у своїх бажаннях, вимогах; нестримний, нездержливий.

Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (І. Нечуй-Левицький).

2. Який діє без обдумування; нерозважливий, нерозсудливий.

– А ти, вража дочко, така непоміркована, що ставиш горщик на самому краєчку! (І. Нечуй-Левицький);

// Уживається як лайливе слово.

– Навіжена, безглузда, непоміркована, схаменись! – говорив Клим, приступаючи до Лукини (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непоміркований — непомірко́ваний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непоміркований — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  3. непоміркований — -а, -е. 1》 Який не знає міри у своїх бажаннях, вимогах; нездержливий. 2》 Який діє без обдумування; нерозсудливий. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. непоміркований — НЕОБА́ЧНИЙ (який діє без обдумування, без необхідної обережності, непередбачливо), НЕОБА́ЧЛИВИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ, НЕРОЗВА́ЖЛИВИЙ, НЕПОМІРКО́ВАНИЙ (який діє без обдумування); НЕРОЗСУ́ДЛИВИЙ, БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  5. непоміркований — НЕПОМІРКО́ВАНИЙ, а, е. 1. Який не знає міри у своїх бажаннях, вимогах; нездержливий. Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (Н.-Лев., IV, 1956, 229). Словник української мови в 11 томах
  6. непоміркований — Непоміркований, -а, -е 1) Неумѣренный. 2) Невоздержный; запальчивый. Словник української мови Грінченка