непорожній
НЕПОРО́ЖНІЙ, я, є.
1. Заповнений чимось (про посудину, вмістище, приміщення);
// Кимось, чимось зайнятий – про місце.
Поти Христя засвітила світло, поти витягла страву з печі, уже Загнибідиха і звернулася, та ще й з непорожніми руками: чарка горілки трусилася і грала проти світла у її руках (Панас Мирний).
2. тільки ж., розм. Вагітна.
Е. шкода тепер з сорочками: моя жінка непорожня – шити нікому (Сл. Б. Грінченка);
Простіше кажучи, ваша величність, королева Бона приїхала з Італії до свого мужа непорожньою. Золота корона покрила її гріх (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- непорожній — непоро́жній прикметник Орфографічний словник української мови
- непорожній — по́вна (непоро́жня, наби́та і т. ін.) кише́ня (кали́тка) у кого і без додатка. Багато грошей. У Панька завжди повна кишеня (З газети); І дає ж Бог таке щастя людям! Хоч не панського роду, зате непорожня кишеня (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
- непорожній — Непоро́жній, -я, -є 1) Не пустой. 2) О самкахъ и женщинахъ: беременная. Е, шкода тепер з сорочками: моя жінка непорожня — шити нікому. Словник української мови Грінченка