непороки
НЕПОРО́КИ, ів, мн., заст.
Недобра слава.
Знали б люде [люди], – чулись би непороки на їх, а то усі шанують (Марко Вовчок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- непороки — Непороки, -ків мн. Худая слава? Чим вони не люде? І добрі, й заможні; усі їх на повазі мають... Знали б люде, — чулись би непороки на їх, а то усі шанують. МВ. ІІ. 111. Словник української мови Грінченка