1. Словник української мови у 20 томах

неприязно

НЕПРИ́ЯЗНО.

1. Присл. до непри́язний.

Вона неприязно поглядала на Параскіцу, бліду, немов стривожену чимсь (М. Коцюбинський);

– На яку тему ви приїхали читати лекцію? – сухо й неприязно запитав Оксен (Григорій Тютюнник).

2. перен., у знач. присудк. сл. Непривітно, похмуро.

Тремтить якийсь вогник здалека, – Се певне в хатині лісній; Мене той вогонь не привабить: Неприязно в хаті сумній (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неприязно — непри́язно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. неприязно — 1》 Присл. до неприязний. 2》 перен., у знач. присудк. сл. Непривітно, похмуро. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неприязно — Непри́язно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. неприязно — НЕПРИ́ЯЗНО. 1. Присл. до непри́язний. Вона неприязно поглядала на Параскіцу, бліду, немов стривожену чимсь (Коцюб., І, 1955, 277); — На яку тему ви приїхали читати лекцію? — сухо й неприязно запитав Оксен (Тют., Вир, 1964, 101). 2. перен., у знач. Словник української мови в 11 томах
  5. неприязно — Неприязно нар. Непріязненно, недружелюбно. Словник української мови Грінченка