1. Словник української мови у 20 томах

неприятель

НЕПРИ́ЯТЕЛЬ, я, ч., розм.

1. Людина, яка неприязно, недружелюбно, вороже ставиться до кого-, чого-небудь.

* Образно. Дурний язик голові неприятель (прислів'я).

2. збірн. Ворожі збройні сили, ворог у воєнних діях; противник.

Хоч неприятель ніякий не грозив таборові, то все-таки його стережено чуйно (І. Франко);

Він з такою рішучістю і силою натиснув на неприятеля, що французи змушені були ретируватись (П. Кочура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неприятель — непри́ятель іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. неприятель — -я, ч. Ворог. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неприятель — моск. ворог ворог, спротивник Словник чужослів Павло Штепа
  4. неприятель — ВО́РОГ (той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє чим-небудь), НЕ́ДРУГ, СУПРОТИ́ВНИК, ПРОТИ́ВНИК, НЕДОБРОЗИ́ЧЛИВЕЦЬ, НЕНАВИ́СНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВОРІЖЕ́НЬКИ мн., фольк., ВРАГ заст., поет. Словник синонімів української мови
  5. неприятель — НЕПРИ́ЯТЕЛЬ, я, ч., розм. 1. Людина, яка неприязно, недружелюбно, вороже ставиться до кого-, чого-небудь. *Образно. Дурний язик голові неприятель (Укр.. присл.., 1955, 187). 2. збірн. Ворожі збройні сили, ворог у воєнних діях; противник. Словник української мови в 11 томах
  6. неприятель — Не́прия́тель, -ля м. 1) Недругъ, непріятель. 2) Чортъ. Грин. І. 9. Словник української мови Грінченка