1. Словник української мови у 20 томах

неродючий

НЕРОДЮ́ЧИЙ, а, е.

На якому рослини дають поганий урожай.

Гній потрібний для вигнойки [удобрення] полів, без котрої тутешня убога неродюча земля нічого не родила б (І. Нечуй-Левицький);

Неродючі раніше землі дають тепер високі врожаї (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неродючий — неродю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неродючий — -а, -е. На якому рослини дають поганий урожай. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неродючий — НЕРОДЮ́ЧИЙ (про ґрунт, землю), БЕЗПЛІ́ДНИЙ, НЕПЛІ́ДНИЙ рідше, ПІСНИ́Й розм., Я́ЛОВИЙ розм. Тимчасом і по других (інших) селах люди не хотіли брати поля, і в других селах давали їм землю неродючу (І. Словник синонімів української мови
  4. неродючий — Неродю́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. неродючий — НЕРОДЮ́ЧИЙ, а, е. На якому рослини дають поганий урожай. Гній потрібний для вигнойки полів, без котрої тутешня убога неродюча земля нічого не родила б (Н.-Лев., II, 1956, 401); Неродючі раніше землі дають тепер високі врожаї (Хлібороб Укр., 6, 1965, 32). Словник української мови в 11 томах
  6. неродючий — Неродючий, -а, -е Безплодный, не родящій. Тепер поля неродючії. Грин. III. 434. Словник української мови Грінченка