нерозпізнаний

НЕРОЗПІ́ЗНАНИЙ, а, е.

1. Якого важко відрізнити від інших, розпізнати.

Тихо навколо й не тихо. Все сповнене особливих, нерозпізнаних звуків (О. Довженко);

Кажани грудками падали на білі чалми товстих ішанів та на парусові костюми невідомих, у тіні нерозпізнаних людей (Іван Ле).

2. Те саме, що непі́знаний.

В останні секунди свого віку він увесь тягнеться до нерозпізнаної грані майбутнього, яка от-от мала розкритись перед ним (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me