1. Словник української мови у 20 томах

неслухнянець

НЕСЛУХНЯ́НЕЦЬ, нця, ч.

Те саме, що не́слух.

Того вечора Ольга Петрівна довго ждала своїх неслухнянців (М. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неслухнянець — неслухня́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. неслухнянець — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  3. неслухнянець — -нця, ч. Той, хто не слухає кого-небудь, не підкоряється комусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. неслухнянець — НЕ́СЛУХ розм. (неслухняна людина), НЕСЛУХНЯ́НЕЦЬ рідше; ОСЛУШЕ́НЕЦЬ заст., книжн., ОСЛУ́ШНИК заст., книжн. (той, хто виявляє непослух або непокору). — А що ж мені з таким неслухом робити! — скаржилася Сегедиха. — ..Хлопці були, ті слухняні. А Орися!.. (П. Словник синонімів української мови
  5. неслухнянець — НЕСЛУХНЯ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, хто не слухає кого-небудь, не підкоряється комусь. Того вечора Ольга Петрівна довго ждала своїх неслухнянців (М. Ол., Леся, 1960, 162). Словник української мови в 11 томах