1. Словник української мови у 20 томах

неспокійно

НЕСПОКІ́ЙНО.

1. Присл. до неспокі́йний 1–4.

Маленькі, запалі оченята неспокійно бігали в ямках, немов злякалися чогось (І. Франко);

Вночі Роман прокинувся від холоду. Спав він завжди неспокійно, скидаючи постіль (М. Стельмах);

Вітер неспокійно шарудів у густій, високій траві (Н. Рибак).

2. у знач. присудк. сл. Тривожно, бентежно.

– На серці було неспокійно, лячно чогось, журно... (М. Коцюбинський);

У вибалку, за маєтком, де залягла піхота, було неспокійно. Кулемети захлинались (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неспокійно — неспокі́йно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. неспокійно — 1》 Присл. до неспокійний 1-4). 2》 у знач. присудк. сл. Тривожно, бентежно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неспокійно — НЕСПОКІ́ЙНО. 1. Присл. до неспокі́йний 1— 4. Маленькі, запалі оченята неспокійно бігали в ямках, немов злякалися чогось (Фр., II, 1950, 7); Вночі Роман прокинувся від холоду. Словник української мови в 11 томах
  4. неспокійно — Неспокійно нар. Неспокойно, безпокойно. Словник української мови Грінченка