1. Словник української мови у 20 томах

неспішний

НЕСПІ́ШНИЙ, а, е.

Який здійснюється, відбувається, триває досить довго, повільно, без поспіху; неквапливий.

Хима неспішною ходою подалася додому (М. Коцюбинський);

Арсен Загорний слухав неспішну мову Сусанни Петрівни (В. Собко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неспішний — неспі́шний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неспішний — див. вайлуватий Словник синонімів Вусика
  3. неспішний — -а, -е. Який здійснюється, протікає повільно, без поспішності; неквапливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. неспішний — ПОВІ́ЛЬНИЙ (який здійснюється, відбувається, впливає тощо протягом досить тривалого часу), НЕШВИДКИ́Й, НЕСПІ́ШНИЙ, НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШНИЙ, НЕКВАПЛИ́ВИЙ, НЕПОКВА́ПЛИВИЙ, НЕКВАПНИЙ, СПОКІ́ЙНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ТИ́ХИЙ, РОЗТЯ́ГНУТИЙ, СО́ННИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. неспішний — НЕСПІ́ШНИЙ, а, е. Який здійснюється, протікає повільно, без поспішності; неквапливий. Хима неспішною ходою подалася додому (Коцюб., І, 1955, 95); Арсен Загорний слухав неспішну мову Сусанни Петрівни (Собко, Нам спокій.., 1959, 39). Словник української мови в 11 томах