1. Словник української мови у 20 томах

нестеменний

НЕСТЕМЕ́ННИЙ, а, е, розм.

1. Точно такий самий.

– Називає вона моїх лобурями.., а у неї нестеменний лобур! і дивиться усе спідлоба, на шкоді так і звик (Панас Мирний);

Нестеменний покійний батько (Сл. Б. Грінченка).

2. Такий, який є насправді, в дійсності; спражній, реальний, істинний, дійсний.

Нестеменний син свого батька.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нестеменний — нестеме́нний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. нестеменний — див. ДОСТЕМЕННИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. нестеменний — див. справжній; схожий Словник синонімів Вусика
  4. нестеменний — -а, -е, розм. Справжній, істинний, дійсний, такий самий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нестеменний — СПРА́ВЖНІЙ (такий, який є насправді, в дійсності), РЕА́ЛЬНИЙ, І́СТИННИЙ, ДІ́ЙСНИЙ, ФАКТИ́ЧНИЙ, ПРАВДИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм., СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., НЕСТЕМЕ́ННИЙ розм., СУ́ЩИЙ розм., ВЛАСТИ́ВИЙ заст., ІСТО́ТНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  6. нестеменний — Нестеме́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. нестеменний — НЕСТЕМЕ́ННИЙ, а, е, розм. Справжній, істинний, дійсний, такий самий. — Називає вона моїх лобурями.., а у неї нестеменний лобур! і дивиться усе спідлоба, на шкоді так і звик (Мирний, IV, 1955, 95). Словник української мови в 11 томах
  8. нестеменний — Нестеменний, -а, -е Точь-въ-точь такой. Нестеменний покійний батько. Мир. Пов. II. 95. Словник української мови Грінченка