1. Словник української мови у 20 томах

нетямний

НЕТЯМНИ́Й, а́, е́.

1. Який утратив самовладання.

Прискочила [мати] до нетямного Лейбуня і з розмахом вліпила йому .. в лице (І. Франко).

2. Який утратив здатність осмислено сприймати навколишнє; зомлілий, непритомний.

З купелі саджали в купіль, як малу дитину, полумертву, невладущу, нетямну людину (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нетямний — нетямни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. нетямний — -а, -е. Який утратив самовладання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нетямний — НЕТЯМНИ́Й, а́, е́. Який утратив самовладання. Прискочила [мати] до нетямного Лейбуня і з розмахом вліпила йому.. в лице (Фр., II, 1950, 83). Словник української мови в 11 томах
  4. нетямний — Нетямни́й, -а́, -е́ Безчувственный, находящійся въ безсознательномъ состояніи. Та й повінчала нетямну вже мертву. К. ПС. 21. З купелі саджали в купіль, як малу дитину, полумертву, невладущу нетямну людину. К. МБ. XI. 146. Словник української мови Грінченка