низькогірний

НИЗЬКОГІ́РНИЙ, а, е.

1. Який міститься, розташований, росте низько в горах.

У рельєфі Українських Карпат переважають низькогірні та середньогірні хребти з висотами 800–1200 м (з наук.-попул. літ.);

На південному схилі Кримських гір широколисто-лісові ландшафти утворюють низькогірний ярус з дуба пухнастого і скельного на бурих гірських лісових ґрунтах (з наук. літ.).

2. Пов'язаний з перебуванням у низькій гірській місцевості.

Низькогірний рельєф має переважно м'які обриси (з наук. літ.);

// Признач. для перебування у низькій гірській місцевості.

Кліматичний бальнеологічний низькогірний курорт зі своєрідним цілющим мікрокліматом та чудовими лісовими ландшафтами у карпатському селі Татарів є одним з найбільших в Україні (із журн.).