новина

НОВИНА́, и́, ж.

1. Щойно або недавно одержане повідомлення, звістка і т. ін. про кого-, що-небудь.

Розказала Стара черниця новину́. Що в монастир до їх зайшла Княжна якась із-за Дніпра (Т. Шевченко);

Пиши мені, розказуй, друже, які новини на селі? (І. Гончаренко);

Вони, жінки, завжди раніше за чоловіків дізнавалися про всілякі цікаві новини (С. Чорнобривець);

Нічний пригадую я Київ, Коли жадана новина Про день останній лиходіїв Серця сп'янила нам до дна (М. Рильський).

2. Те саме, що нови́нка 2.

З своїм невеличким гурточком він [Гуща] завів новину – гуртову працю (М. Коцюбинський);

Найбільшою новиною, звичайно, була друкарська машина, яка працювала без допомоги накладача (Ірина Вільде);

Тут [на подвір'ї] його вражає новина: навкруг під частоколом густо-густо сплелися понатикані деревця глоду (М. Стельмах).

3. рідко. Те саме, що новизна́ 1.

Приміщення цього клубу, недавно викінчене, де .. блискотіло чистотою і новиною, мало, окрім зали, низку кімнат, поділених коридором (Г. Коцюба).

4. Урожай нинішнього року.

На весну вбогому чоловіку трудніше, – запаси вже пожив, а новини ще не діждався (Марко Вовчок).

5. Земля ніколи не орана або вперше зорана; цілина.

Як перші паростки зела Над зораною новиною, Хай буде завжди світ новим І свіжим (М. Рильський);

Ділянка жита край межі Росла на новині (О. Підсуха).

(1) Оце́ [так] новина́ – про що-небудь несподіване, раптове.

– І суд їм [бандитам] буде: виїде сесія губсуду в Щербанівку. – Он-бо як! Оце так новина (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me