новотвір
НОВОТВІ́Р, во́ру, ч.
1. Форма, елемент, слово і т. ін., що утворилися заново.
Неологізми, новотвори родяться щодня (М. Рильський);
Найпоширенішими способами формування мовних новотворів у наші дні є словоскладання і утворення лексичних словосполучень (з наук. літ.).
2. лінгв. Нове явище в мові (форма, елемент, слово і т. ін.), яке виникло в пізніший період розвитку цієї мови; інновація.
Характерною рисою топонімійної системи ХVІІ ст. є поява поселень з назвами Воля, Слобода, Слобідка, а також Гута і Майдан. Поступово втрачає свої позиції топонімотвірний суфікс -ів (виявлено тільки один новотвір) (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- новотвір — новотві́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- новотвір — лґ. неологізм, новоутворення. Словник синонімів Караванського
- новотвір — -вору, ч. Форма, елемент, слово і т. ін., що утворилися заново. Великий тлумачний словник сучасної мови
- новотвір — Новотві́р, -тво́ру; -тво́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- новотвір — НОВОТВІ́Р, во́ру, ч. Форма, елемент, слово і т. ін., що утворилися заново. Неологізми, новотвори родяться щодня (Рильський, III, 1956, 75); Найпоширенішими способами формування мовних новотворів у наші дні є словоскладання і утворення лексичних словосполучень (Мовозн., XVI, 1961, 89). Словник української мови в 11 томах