1. Словник української мови у 20 томах

нявчати

НЯВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок.

Підсил. до ня́вкати.

А кіт що є духу нявчить (Г. Квітка-Основ'яненко);

Потім вона [баба] почала плескатися біля умивальника, а коти нявчати під дверима (Ю. Смолич);

* Образно. На мостику гавкав і нявчав магнітофон (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нявчати — нявча́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. нявчати — -чу, -чиш, недок., розм. Те саме, що нявкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нявчати — Нявча́ти, -чу́, -чи́ш, -ча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. нявчати — НЯВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Те саме, що ня́вкати. А кіт що є духу нявчить (Кв.-Осн., II, 1956, 193); Потім вона [баба] почала плескатися біля умивальника, а коти нявчати під дверима (Смолич, III, 1959, 96); *Образно. На мостику гавкав і нявчав магнітофон (Збан., Мор. чайка, 1959, 84). Словник української мови в 11 томах
  5. нявчати — Нявчати, -чу, -чи́ш гл. Мяукать. І в голос, мов кішки, нявчать. Котл. Ен. VI. 21. Словник української мови Грінченка