оба
ОБА́, обо́х, числ. кільк., збірн., заст., діал.
Обидва.
Тепер оба, Івась і Грицуньо, взяли один від одного видирати кварту (Л. Мартович);
– Чув нині ніччю рик, – відповів Ант. Піду, поникаю... – То, може, пішли би оба? (С. Скляренко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оба — оба́ числівник кількісний діал. Орфографічний словник української мови
- оба — обох, числ. кільк., збірн., заст., діал. Обидва. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оба — Обидва, обидві, обидвоє, див. обі Словник чужослів Павло Штепа
- оба — Оба́ (ч. і н. р.), обі́ (ж. р.), обо́х, обо́м, обома́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оба — ОБА́, обо́х, числ. кільк., збірн., заст., діал. Обидва. Тепер оба, Івась і Грицуньо, взяли один від одного видирати кварту (Март., Тв., 1954, 151); — Чув нині ніччю рик, — відповів Ант. — Піду, поникаю… — То, може, пішли би оба? (Скл., Святослав, 1959, 8). Словник української мови в 11 томах
- оба — Оба, обі чис. = обоє, обидва, обидві. Оба хороші, оба богацкі сини. Федьк. Словник української мови Грінченка