обан
ОБА́Н, а, ч., іст.
Найбільша грошова одиниця Японії часів правління сегунів у вигляді овальної золотої пластини.
Перші обани відчеканила родина Гото за наказом правителя Тойотомі Хидейосі 1588 року (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me