обан

ОБА́Н, а, ч., іст.

Найбільша грошова одиниця Японії часів правління сегунів у вигляді овальної золотої пластини.

Перші обани відчеканила родина Гото за наказом правителя Тойотомі Хидейосі 1588 року (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me