1. Словник української мови у 20 томах

обапіл

ОБА́ПІЛ, ОБА́ПОЛ, пола, ч.

1. Дошка з крайньої зовнішньої частини колоди, розпиляної вздовж.

Поверх нашвидку зроблених верстатів лежали обаполи, глиці, а по них ритмічно човгали фуганки (І. Кириленко);

Подвір'я .. наполовину було обнесено новою огорожею з обаполів (Ю. Збанацький);

Яків спинився, приглядається: щось схилилось, нерухоме, на обапол – у тіні не видно: мусить бути людиною (С. Васильченко).

2. Розпиляна вздовж колода, розпиляний стовбур дерева.

Лампочка з рефлектором освітлює частину стіни, вздовж якої стоять обаполи, підпираючи .. стелю (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обапіл — оба́піл іменник чоловічого роду дошка з крайньої зовнішньої частини колоди, розпиляної вздовж; розпиляна вздовж колода Орфографічний словник української мови
  2. обапіл — див. ДОШКА. Словник синонімів Караванського
  3. обапіл — [обап'іл] -пола, м. (на) -пол'і, мн. -полие, -пол'іў Орфоепічний словник української мови
  4. обапіл — -пола, ч. 1》 Дошка з крайньої зовнішньої частини колоди, розпиляної вздовж. 2》 Розпиляна вздовж колода, розпиляний стовбур дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обапіл — ОБА́БІЧ присл. (з обох боків), ОБІ́РУЧ рідше, ПОО́БІЧ рідше, ОБА́ПОЛИ рідше. Обабіч шосейної дороги виднілись уже жовті, осінні гаї (з журналу); Дерева обіруч стояли голі (О. Гончар); Пообіч стежечки схилились айстри (Л. Словник синонімів української мови
  6. обапіл — ОБА́ПІЛ, пола, ч. 1. Дошка з крайньої зовнішньої частини колоди, розпиляної вздовж. Поверх нашвидку зроблених верстатів лежали обаполи, глиці, а по них ритмічно човгали фуганки (Кир., Вибр. Словник української мови в 11 томах