оббитий
ОББИ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обби́ти.
Казарми були довгі, обідрані, з оббитими дощем стінами (І. Нечуй-Левицький);
Часом прийде [Василь] оббитий, синцями вкритий, закривавлений (О. Кобилянська);
На широких, оббитих китайкою ослонах, сиділи татари (М. Коцюбинський);
// у знач. прикм.
Вітер встеля під ноги каштанів оббитий квіт (Л. Забашта).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оббитий — обби́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- оббитий — [об:итией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
- оббитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оббити. || оббито, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оббитий — ОББИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обби́ти. Вітер встеля під ноги каштанів оббитий квіт (Забашта, Квіт.., 1960, 16); Казарми були довгі, обідрані, з оббитими дощем стінами (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах