1. Словник української мови у 20 томах

обгрібати

ОБГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБГРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док., що.

1. Очищати, згрібаючи, відгортаючи що-небудь з поверхні.

Батько звільна брав кліщами розпалене залізо, обгрібав його молотком із вугля (І. Франко).

2. Підгрібати з усіх боків, згрібати кругом чого-небудь (граблями, вилами і т. ін.).

Катря злізла з стіжка. Обгребла його чепурненько (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обгрібати — обгріба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обгрібати — -аю, -аєш, недок., обгребти, -бу, -беш, док., перех. 1》 Очищати, згрібаючи, відгортаючи що-небудь із поверхні. 2》 Підгрібати з усіх боків, згрібати кругом чого-небудь (граблями, вилами і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обгрібати — Обгріба́ти, -гріба́ю, -гріба́єш; обгребти́, -гребу́, -гребе́ш; обгрі́б, обгребла́, -гребли́; обгрі́бши; обгре́бений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. обгрібати — ОБГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБГРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док., перех. 1. Очищати, згрібаючи, відгортаючи що-небудь з поверхні. Батько звільна брав кліщами розпалене залізо, обгрібав його молотком із вугля (Фр., IV, 1950, 90). Словник української мови в 11 томах
  5. обгрібати — Обгріба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. обгребти, -бу, -бе́ш, гл. Огребать, огресть. Словник української мови Грінченка