1. Словник української мови у 20 томах

обезлюдніти

ОБЕЗЛЮ́ДНІТИ, іє, док.

Стати безлюдним або малолюдним; спустіти.

На деякий час дороги обезлюдніли .. Чому припинився рух – ніхто не знав (І. Кочерга);

// безос.

Загарбав він її [Одарку] та й повів. Наче сонце наше зайшло! Якось у хаті спустіло, обезлюдніло (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обезлюдніти — обезлю́дніти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обезлюдніти — [обеиз'л'уд(')н'ітие] -н'ійеи Орфоепічний словник української мови
  3. обезлюдніти — -іє, док. Стати безлюдним або малолюдним; спустіти. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обезлюдніти — СПОРОЖНІ́ТИ (стати пустим, не зайнятим людьми), ЗБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ЗБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ОБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ОБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ЗНЕЛЮДНІ́ТИ, СПУСТІ́ТИ, ОПУСТІ́ТИ рідше, ЗАПУСТІТИ підсил., СПУСТО́ШИТИСЯ підсил., ОСИРОТІ́ТИ підсил. — Недок. Словник синонімів української мови
  5. обезлюдніти — ОБЕЗЛЮ́ДНІТИ, іє, док. Стати безлюдним або малолюдним; спустіти. На деякий час дороги обезлюдніли.. Чому припинився рух — ніхто не знав (Коч., Зол. грамота, 1960, 377); // безос. Загарбав він її [Одарку] та й повів. Наче сонце наше зайшло! Якось у хаті спустіло, обезлюдніло (Вовчок, І, 1955, 42). Словник української мови в 11 томах