обер-прокурор
О́БЕР-ПРОКУРО́Р, а, ч., іст.
1. У Росії – службова особа, що очолювала департамент сенату.
2. Службова особа, що очолювала в Росії синод на правах міністра.
Може, великий князь .. довезе про мене звістку і до Петербурга, скаже обер-прокуророві: – От якого я стрів благочинного в Чорнокопитівці! (І. Нечуй-Левицький);
Секретар консисторії приховує жало своєї душі стилем обер-прокурора найсвятішого синоду Побєдоносцева (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обер-прокурор — о́бер-прокуро́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- обер-прокурор — -а, ч. У дореволюційній Росії – службова особа, що очолювала департамент сенату, а також службова особа, що очолювала синод на правах міністра. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обер-прокурор — о́бер-прокуро́р (від обер- і прокурор) 1. Службова особа, яка очолювала департамент в сенаті в дореволюційній Росії. 2. Особа, що очолювала синод у дореволюційній Росії. Словник іншомовних слів Мельничука
- обер-прокурор — О́БЕР-ПРОКУРО́Р, а, ч. 1. У дореволюційній Росії — службова особа, що очолювала департамент сенату. 2. У дореволюційній Росії — службова особа, що очолювала синод на правах міністра. Може, великий князь.. Словник української мови в 11 томах