обмежувач
ОБМЕ́ЖУВАЧ, а, ч.
1. Те саме, що обме́жник.
Рис не любить, коли глибоко загортають насіння .. Довелося на диски сівалок наварювати обмежувачі (з наук. літ.);
Машина на обмежувачі, поки допиляють [доїдуть] до міста, якраз і установи відкриються (Ю. Збанацький).
2. Те, що обмежує поширення певної дії, явища та ін.
У ролі обмежувачів предикативної відмінкової форми при зв'язці “був” можуть виступати в реченні також обставини (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обмежувач — обме́жувач іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- обмежувач — -а, ч. 1》 Те саме, що обмежник. 2》 У системах обробки інформації – розряд або символ, що розділяє групи даних. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обмежувач — ОБМЕ́ЖУВАЧ, а, ч. Те саме, що обме́жник 1. Рис не любить, коли глибоко загортають насіння ..Довелося на диски сівалок наварювати обмежувачі (Хлібороб Укр., 4, 1966, 19); Машина на обмежувачі, поки допиляють до міста, якраз і установи відкриються (Збан., Переджнив’я, 1960, 393). Словник української мови в 11 томах