обмолочувати
ОБМОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док.
1. що. Відділяти зерно, насіння від колосків, стручків і т. ін. молотінням.
Родючі землі простягаються від сіл вузькими смугами і так далеко, що селяни не везуть снопів до обійсть, а обмолочують їх у полі (Ю. Хорунжий);
В сінях Катерина обмолочувала снопи вівса (С. Чорнобривець);
Гуде машина, обмолочує жито (Б. Харчук).
2. перев. док., кого, розм. Помолотити все у кого-небудь.
І обжала, і обмолотила [удова] людей, а впала осінь – із прядивом упорує (А. Головко);
Антон кожної весни за віз гною Хомаху обсіє, влітку обкосить, восени обмолотить (С. Чорнобривець).
3. тільки док., кого, перен., розм. Дуже побити.
Левкові чи не вперше за все парубкування стало чогось тоскно. Чи не обмолотити Юрка, мов сніп? Не він же перший прийшов до Христини! (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- обмолочувати — обмоло́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обмолочувати — -ую, -уєш, недок., обмолотити, -очу, -отиш, док., перех. 1》 Відділяти зерно, насіння від колосків, стручків і т. ін. молотінням. Обмолотити хліб. 2》 перев. док., розм. Помолотити все у кого-небудь. 3》 тільки док., перен., розм. Дуже побити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обмолочувати — ОБМОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех. 1. Відділяти зерно, насіння від колосків, стручків і т. ін. молотінням. Левко.. із своїм трактором обмолочує колгоспні скирти (Десняк, Опов.. Словник української мови в 11 томах
- обмолочувати — МОЛОТИ́ТИ (вибивати зерно з колосся, волоття, стручків тощо), ПРОМОЛО́ЧУВАТИ, РОЗМОЛО́ЧУВАТИ (розбиваючи, подрібнюючи); ГАРМА́НИТИ заст., ГАРМАНУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- обмолочувати — Обмоло́чувати, -чую, -чуєш; обмолоти́ти, -лочу́, -ло́тиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обмолочувати — Обмоло́чувати, -чую, -єш, сов. обмолоти́ти, -чу́, -тиш гл. Обмолачивать, обмолотить, смолотить. Треба увесь овес обмолотити. Як би навіть обмолотив того озереда, ще б корців зо два жита взяв. Драг. 3. Словник української мови Грінченка