1. Словник української мови у 20 томах

обожати

ОБОЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що, рідко.

Те саме, що обо́жнювати 2.

Я волів би, щоб панна К. з моїм братом заручилась, котрий її обожає (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обожати — обожа́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. обожати — (любити) кохати (палко), захоплюватися Словник чужослів Павло Штепа
  3. обожати — ОБОЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., рідко. Те саме, що обо́жнювати 2. Я волів би, щоб панна К. з моїм братом заручилась, котрий її обожає (Коб., III, 1956,18). Словник української мови в 11 томах