оборона

ОБОРО́НА, и, ж.

1. Дія за знач. обороня́ти і обороня́тися.

– Він ганя по вигону та скликає [громаду] на оборону [кріпаків] (Панас Мирний);

Два з половиною місяці тривала оборона Києва (з публіц. літ.);

[Парвус:] В нас тепер іде свята війна за оборону небесної держави (Леся Українка);

– Перепрошую вас.., що я так опізнився: в суді при розправі був, оборона протяглася аж до сеї години (І. Франко);

Він просто не радив адвокатові брати на себе його оборону і хотів боронитися сам (Л. Смілянський).

2. Заступництво, підтримка; захист.

– Не зачіпайте мене теперечки, бо я знайшла собі міцну оборону, знайшла захист певний і незламний (І. Нечуй-Левицький);

Чоловік, як ворона, а все ж жінці оборона (прислів'я);

Немов шукаючи оборони перед ворогом, вона хапається руками за вчителеві плечі (Ірина Вільде).

3. Сукупність засобів, необхідних для безпеки, захисту країни.

– Нема коли особливо сумувати: на оборону працюємо... (О. Гончар);

Велику роботу [здійснено] .. по розвитку сил протиповітряної оборони країни (з газ.).

4. військ. Система вогневих точок, укріплень і т. ін., на якій розміщуються війська, готуючись відбити напад противника.

Від долини .. починалася нова височина, замкнута нашим переднім краєм оборони (Я. Качура);

В горах нерідко ні в них, ні в нас не було суцільної оборони (О. Гончар);

* Образно. Ворота відкрилися – і троянчани безборонно в'їхали на заводський двір. “Ну, через першу оборону прорвалися”, – полегшено зітхнув Дорош (Григорій Тютюнник).

5. юр. Сторона, яка відстоює інтереси обвинувачуваного під час суду. Займа́ти / зайня́ти оборо́ну див. займа́ти;

Злама́ти оборо́ну (фронт, о́пір і т. ін.) див. зла́мувати;

Ра́да націона́льної безпе́ки і оборо́ни Украї́ни див. ра́да;

Стоя́ти в оборо́ні; Стоя́ти оборо́ною див. стоя́ти.

△ (1) Кругова́ оборо́на – лінія оборони, що утворює коло.

Прокіп Журба наказав усім .. відступити під кам'яну брилу .. й тут зайняти кругову оборону (В. Кучер);

Зайняв кругову оборону Іван (І. Нехода);

Лі́нія оборо́ни <�Оборо́нна лі́нія> див. лі́нія;

(2) Необхі́дна оборо́на юр. – у кримінальному праві – правомірний захист від нападу;

(3) Пові́тря́на оборо́на – заходи, вживані для боротьби з авіацією нападника та система засобів для захисту об'єктів від нападу з повітря.

Глухо вдарили гармати повітряної оборони. Назустріч ворожій ескадрильї знялися наші винищувачі (О. Донченко);

По́яс оборо́ни див. по́яс;

(4) Циві́льна оборо́на – система загальнодержавних оборонних заходів для захисту населення та об'єктів народного господарства від ракетно-ядерної, хімічної, бактеріологічної та інших видів сучасної зброї.