1. Словник української мови у 20 томах

образотворчий

ОБРАЗОТВО́РЧИЙ, а, е.

Який формує, створює образи (див. о́браз¹ 2).

Ім'я Олександра Довженка називається з величезною повагою як режисера-вчителя, що збагатив образотворчі засоби кіномистецтва (із журн.);

Драматична поема “Свіччине весілля” відзначається багатством образотворчих форм (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. образотворчий — образотво́рчий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. образотворчий — (засіб) мистецький, артистичний, сов. художній. Словник синонімів Караванського
  3. образотворчий — -а, -е. Який формує, створює образи (див. образ I 2)). Образотворче мистецтво — мистецтво, що втілює художні образи на площині та в просторі (живопис, графіка, скульптура і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. образотворчий — ОБРАЗОТВО́РЧИЙ, а, е. Який формує, створює образи ( див. о́браз¹ 2). Ім’я Олександра Довженка називається з величезною повагою як режисера-вчителя, що збагатив образотворчі засоби кіномистецтва (Вітч. Словник української мови в 11 томах
  5. образотворчий — Образотво́рчий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)