обсмиканий

ОБСМИ́КАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до обсми́кати.

Обсмиканий комбайном кущик тихенько бринів на вітрі (М. Чабанівський);

Він ходив по хаті.., заглядаючи у маленькі віконця, над якими висіла вітром обсмикана стріха (М. Томчаній).

2. у знач. прикм. Обтріпаний, пошарпаний.

Обірваний [зошит], обсмиканий, у жовтих водяних плямах, розбухлий, як в'язка сіна, – видно, бував у бувальцях (С. Васильченко);

В чорній бороді пасма сивини, і стала вона не та, що була.., а закустрана, обсмикана (І. Цюпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me