обстилати
ОБСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док., що, розм.
1. Стелючи що-небудь, покривати якусь поверхню; застилати.
Прокоповичка обстелила край стола рушниками, щоб утирати губи й руки (І. Нечуй-Левицький).
2. кого, що, рідко. Стелючи, обкладати, укривати з усіх боків кого-, що-небудь.
Дівка сина породила, Барвіночком обстелила (з народної пісні).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обстилати — обстила́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- обстилати — -аю, -аєш, недок., обстелити, -стелю, -стелиш, док., перех., розм. 1》 Стелючи що-небудь, покривати якусь поверхню; застилати. 2》 рідко. Стелючи, обкладати, укривати з усіх боків кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обстилати — ОБСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док., перех., розм. 1. Стелючи що-небудь, покривати якусь поверхню; застилати. Прокоповичка обстелила край стола рушниками, щоб утирати губи й руки (Н.-Лев., III, 1956, 71). 2. рідко. Словник української мови в 11 томах
- обстилати — Обстилати, -лаю, -єш сов. в. обстелити, -лю́, -леш, гл. Устилать, устлать. Ой обстели, моя мила, хусточками двір. Мет. 68. Барвінком обстелила. Грин. III. 272. Словник української мови Грінченка