обутий

ОБУ́ТИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до обу́ти.

Вона, вигідніше сівши в .. кріселко і простягши свої маленькі ніжки, обуті в шовкові пантофлі, прийняла журливо-поважний вид (Г. Хоткевич);

// у знач. прикм.

А це як прийшов [Юхим], як упав отак, як є, – обутий, вдягнутий, та й як умер (А. Головко).

2. у знач. прикм. Забезпечений взуттям.

Замуштрували москалі; Нагодовані, обуті І кайданами окуті (Т. Шевченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обутий — обу́тий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. обутий — -а, -е, рідко. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обути. 2》 у знач. прикм.Забезпечений взуттям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обутий — ОБУ́ТИЙ, а, е, рідко, 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обу́ти. Вона, вигідніше сівши в.. кріселко і простягши свої маленькі ніжки, обуті в шовкові пантофлі, прийняла журливо-поважний вид (Хотк. Словник української мови в 11 томах