1. Словник української мови у 20 томах

обхитрувати

ОБХИТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що, розм.

Хитрощами одурити кого-небудь; перехитрити.

Долю, як і нещадність влади, не оминеш, не обхитруєш (Василь Шевчук);

Я сумнівався, чи зверхник із Служби Безпеки достатньо повно уявляв собі ворога, котрий його обхитрував (Р. Федорів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обхитрувати — обхитрува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. обхитрувати — -ую, -уєш, док., перех., розм. Хитрощами одурити кого-небудь; перехитрити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обхитрувати — ОБХИТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Хитрощами одурити кого-небудь; перехитрити. Словник української мови в 11 томах