обходжувати

ОБХО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., кого, що.

Те саме, що обхо́дити 8.

Руки почорнили [дівчата] сажею, і почали вони “вмивати” ними короля. Той сидів у великому фотелі, малий і корячкуватий, гордо звів голову й велично дозволяв себе обходжувати (Валерій Шевчук);

// Удаючись до турботи, схиляти когось до певних дій, учинків.

Особливо обходжував його [Юру] настирливий і лукавий “секретар” “Вапліте” – колишній солощавий акторик, а потім кволенький письменник, людина із сумнівним минулим, але з вправно награною усмішкою (М. Бажан);

Яворницький дуже довго обходжував багатія, щоб той продав картину музеєві (з наук.-попул. літ.).