1. Словник української мови у 20 томах

обімлілий

ОБІМЛІ́ЛИЙ, рідко ОБОМЛІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до обімлі́ти і обомлі́ти.

Кілька хвилин опісля лежала [дівчина] обезсилена в фотелю і її гарні .. руки лежали обімлілі на лоні (О. Кобилянська);

Рознеслася чутка, Що вороги Лисенка доконали, Закатували голодом в темниці; Що обомліли руки вже не в мочі Висмикувать серця у їх (М. Костомаров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обімлілий — обімлі́лий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. обімлілий — рідко обомлілий, -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обімліти і обомліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обімлілий — ОБІМЛІ́ЛИЙ, рідко ОБОМЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обімлі́ти і обомлі́ти. Кілька хвилин опісля лежала [дівчина] обезсилена в фотелю і її гарні.. руки лежали обімлілі на лоні (Коб., І, 1956, 377). Словник української мови в 11 томах