1. Словник української мови у 20 томах

обісмілюватися

ОБІСМІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБІСМІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док., розм.

Те саме, що осмі́люватися.

Дедалі то Яків більше обісмілювався й, накінець, просто сказав матері: – Та яке ваше діло? (Грицько Григоренко);

Христя й замовкла, хоч уста її були ще одкриті.., наче вона ще не скінчила говорити чи ще щось хотіла спитати, та не обісмілилась (Грицько Григоренко);

Обісмілився [Гризота], приступив ближче (В. Речмедін).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обісмілюватися — обісмі́люватися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. обісмілюватися — -ююся, -юєшся, недок., обісмілитися, -люся, -лишся, док., рідко. Те саме, що осмілюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обісмілюватися — НАВА́ЖИТИСЯ з інфін. (переборюючи вагання і побоювання, набратися рішучості для здійснення якогось учинку), ЗВА́ЖИТИСЯ з інфін. і на що, РІШИ́ТИСЯ з інфін. і на що, розм., ПЕРЕМОГТИ́СЯ перев. без додатка, розм., ПОВА́ЖИТИСЯ з інфін., розм. Словник синонімів української мови
  4. обісмілюватися — ОБІСМІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБІСМІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док., рідко. Те саме, що осмі́люватися. Мовчав він, то дітвора обісмілювалась, і підійшли до його ступнів з-на десять… (Свидн. Словник української мови в 11 томах
  5. обісмілюватися — Обісмілюватися, -лююся, -єшся сов. в. обісмілитися, -люся, -лишся, гл. Дѣлаться, сдѣлаться смѣлѣе, осмѣлиться. Мовчав він, то дітвора обісмілювалась і підійшли до його ступнів з-на десять. Св. Л. 192. Словник української мови Грінченка