об'якорюватися

ОБ'Я́КОРЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБ'Я́КОРИТИСЯ, рюся, ришся, док.

1. Ставати на якір.

Коли Марко скінчив свою розповідь, есмінець об'якорювався в бухті (М. Трублаїні);

Увечері до гавані міста зайшла канонерка. Покружлявши по гавані, вона об'якорилася, не пришвартовуючись до естакади (Ю. Яновський).

2. перен. Залишитися, зупинитися десь надовго; осісти (у 4 знач.).

Блукав світом, бачив десятки прекрасних країн, та додому тягнуло, тут і об'якорився (із журн.).