об'єктивувати

ОБ'ЄКТИВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.

1. Втілювати в конкретних предметних формах; робити що-небудь об'єктом сприйняття.

Свідомість кожна – космос І немов буття окреме, Дух од інших незалежний, Що ввесь світ об'єктивує (В. Самійленко);

Зображення [у прозі початку XX ст.] подій та людей через враження і сприймання персонажів .. давало можливість глибше розуміти психіку героїв, об'єктивувати її, “унаочнити” їхнє сприймання (з наук. літ.).

2. Узагальнювати, типізувати що-небудь.

Ліричний твір об'єктивує безпосереднє переживання, безпосередню емоційну реакцію суб'єкта на об'єкт (з наук. літ.).