овчина
ОВЧИ́НА, и, ж.
Вироблена овеча шкура.
Душно в хаті, а сиділи, хоч простоволосі, та в кожухах, у свитах, тільки порозстібалися, а не скидали. Пропахлі потом, овчинами, чорноземом (А. Головко);
Головань розстебнув масивне, потерте на рукавах пальто. Воно виявилося підбитим сірою овчиною (М. Руденко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- овчина — овчи́на іменник жіночого роду шкура Орфографічний словник української мови
- овчина — -и, ж. Вироблена овеча шкура. Великий тлумачний словник сучасної мови
- овчина — ОВЧИ́НА, и, ж. Вироблена овеча шкура. Душно в хаті, а сиділи, хоч простоволосі, та в кожухах, у свитах, тільки порозстібалися, а не скидали. Словник української мови в 11 томах
- овчина — Овчи́на, -ни ж. 1) Овчина, овечья шкура. 2) мн. Овечья шуба. Із якої се причини вбралась теща у овчини? н. п. Словник української мови Грінченка