1. Словник української мови у 20 томах

огудиння

ОГУ́ДИННЯ, я, с., збірн.

Те саме, що огу́дина 1.

По грядках кавуни стелять своє огудиння (М. Коцюбинський);

Шорстке вусате огудиння сп'ялося на пліт (М. Стельмах);

* У порівн. Спочинь! На заступ вірний обіпрись І слухай, і дивись, і не дивуйся. Це ж сам ти вколо зеленню розлився, Огудинням прослався по землі (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огудиння — огу́диння іменник середнього роду збірн. Орфографічний словник української мови
  2. огудиння — див. стебло Словник синонімів Вусика
  3. огудиння — -я, с., збірн. Те саме, що огудина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. огудиння — ОГУ́ДИНА збірн. (стебла виткої або сланкої рослини — перев. про родину гарбузових), ГУ́ДИНА, ОГУ́ДИННЯ, ГУ́ДИННЯ́, БА́ТІ́Г (одне таке стебло), О́ГУД діал.; ГАРБУЗИ́ННЯ (стебла гарбузів); ОГІРЧИ́ННЯ (стебла огірків). Словник синонімів української мови
  5. огудиння — Огу́диння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. огудиння — ОГУ́ДИННЯ, я, с., збірн. Те саме, що огу́дина. По грядках кавуни стелять своє огудиння (Коцюб., III, 1956, 45); Шорстке вусате огудиння сп’ялося на пліт (Стельмах, На.. землі, 1949, 531); *У порівн. Спочинь!... Словник української мови в 11 томах
  7. огудиння — Огудиння, -ня с. Стебли арбузовъ, дынь, огурцовъ, тыквъ. Левиц. І. 276. Словник української мови Грінченка