огудник
ОГУ́ДНИК, а, ч.
Той, хто гудить, ганить кого-, що-небудь.
Сам не пошкодую сил на відповідь, може, й не таку, яку огудникам моїм дати належало б, а коротеньку й швидку (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- огудник — огу́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- огудник — -а, ч. Той, хто гудить, ганить кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- огудник — ГАНЬБИ́ТЕЛЬ (той, хто обмовляє кого-небудь), ОБМО́ВНИК, ОГУ́ДНИК, ОБСУ́ДА розм. Марко гостро напустився на обмовника..: — Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі (К. Гордієнко); — Ти, обсудо якась! — кричала Варвара. — Розповідай ліпше по селі за себе.. Словник синонімів української мови
- огудник — ОГУ́ДНИК, а, ч. Той, хто гудить, ганить кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах